Мария Бурмака - Сніг В Гаю
Снiг в гаю, але весною
розiв'ється гай.
Може, долею ясною
зацвiте мiй край.
В небi мла, а сонце гляне -
мла розтане вмить.
Може, мiй народ повстане,
морем зашумить.
Сон, але всю землю збуде
жайворон-гонець.
Ну коли, мiй сонний люде,
знайдеш сну кiнець?
Смерть, але її задуше
пiсня, смiх i рух.
Ну скажи, народна душе,
чи живий твiй дух?
На обличчi рабства туга,
безпросвiтня мла.
Де ж то гордiсть твого духа
вiльного орла?
Що вона тобi робила,
як вiки ти гнив,
почорнiлая могила
мiж зелених нив?
Як вулкан стоїш ти згаслий,
але чую я,
що в душi твоїй прекраснiй
море ще огня.
Вiрю я, що обороне
сам себе мiй край.
О, мiй велетню Самсоне,
пута розривай!
Версия для печати
розiв'ється гай.
Може, долею ясною
зацвiте мiй край.
В небi мла, а сонце гляне -
мла розтане вмить.
Може, мiй народ повстане,
морем зашумить.
Сон, але всю землю збуде
жайворон-гонець.
Ну коли, мiй сонний люде,
знайдеш сну кiнець?
Смерть, але її задуше
пiсня, смiх i рух.
Ну скажи, народна душе,
чи живий твiй дух?
На обличчi рабства туга,
безпросвiтня мла.
Де ж то гордiсть твого духа
вiльного орла?
Що вона тобi робила,
як вiки ти гнив,
почорнiлая могила
мiж зелених нив?
Як вулкан стоїш ти згаслий,
але чую я,
що в душi твоїй прекраснiй
море ще огня.
Вiрю я, що обороне
сам себе мiй край.
О, мiй велетню Самсоне,
пута розривай!
Версия для печати
Ещё тексты песен