Вопли Видоплясова - Примари Текст песни

Останнім часом я, буває, не сплю,
Я не пишу вірші, а просто лежу.
Я однозначно чую, щось там живе.

То не малечі рух, ні котика писк,
То не фотелі тінь, ні місячний блиск.
Доволі чітко бачу - щось там снує,
Хтось ходить, там бродить косматий хтось промайнув.

Полиці скрип і шурхіт, в кухні возня,
На мить воно замре і знову гульня.
Кричати хочу, та й повітря нема.
То мари, примари, тумани і лиховій
Плетуть, верзуть, горнуть наші думки.

Кохана спить, а я уважно стежу,
Схопити хочу мить, таємну межу,
Де сон і яв ведуть химерний двобій,
Я встану, я вспряну, умить лечу і парю.

Схоплю зорю, а все ж лежу.
Тихий вирій тут і нині ладить наше життя.

Тихий вирій тут і нині ладить наше життя.

Версия для печати