Вопли Видоплясова - Примари
Останнім часом я, буває, не сплю,Я не пишу вірші, а просто лежу.Я однозначно чую, щось там живе.То не малечі рух, ні котика писк,То не фотелі тінь, ні місячний блиск.Доволі чітко бачу - щось там снує,Хтось ходить, там бродить косматий хтось промайнув.Полиці скрип і шурхіт, в кухні возня,На мить воно замре і знову гульня.Кричати хочу, та й повітря нема.То мари, примари, тумани і лиховійПлетуть, верзуть, горнуть наші думки.Кохана спить, а я уважно стежу,Схопити хочу мить, таємну межу,Де сон і яв ведуть химерний двобій,Я встану, я вспряну, умить лечу і парю.Схоплю зорю, а все ж лежу.Тихий вирій тут і нині ладить наше життя.Тихий вирій тут і нині ладить наше життя.
Версия для печати
Ещё тексты песен